3. Владимирська, Іванівська, Курська, Московська, Смоленська, Тульська, Уляновська і Ярославська області. Ці суб’єкти РФ в останні роки мали у своєму розпорядженні високий виробничий потенціал, розвитий інфраструктурою й кваліфікованими кадрами. Вони відрізняються високим ступенем господарського освоєння території, потенційно високою ємністю регіональних ринків продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання. У цих регіонах сконцентровані галузі цивільного машинобудування й легкої промисловості, тобто виробництв, орієнтованих на кінцеве споживання й найбільш підданому кризовому спаду. Ці регіони мають у своєму розпорядженні відносно сприятливі умови для інвестицій.
4. Республіка Карелія, Архангельська, Волгоградська, Воронезька, Калузька, Камчатська, Костромська, Ленінградська, Мурманська, Новгородська, Новосибірська, Орловська, Пензенська, Пермська, Рязанська, Сахалінська, Тверская області й місто Санкт-Петербург. Міри державного регулювання відносно даної групи можуть носити в основному універсальний характер і бути спрямовані на дозвіл властивому всьому народно-господарському комплексу країни кризових проблем й інтеграцію регіональних господарських комплексів.
5. Краснодарські, Ставропольський краї й Ростовська область. У неї об’єднані три найважливіші сільськогосподарських суб’єкти РФ. У цих регіонах мав місце випереджальний спад у галузях спеціалізації - сільському господарстві й сільськогосподарському машинобудуванні, що в сполученні з несприятливою ціновою динамікою обумовило істотне погіршення їхнього економічного становища. У той же час наявний високий потенціал харчової промисловості визначив їхню відносну стабільність до кризи. Ці регіони мають у своєму розпорядженні також кращі потенційні умови для ефективного сільськогосподарського виробництва.
6. Республіка Марий Эл, Республіка Мордовія, Удмуртская Республіка й Чуваська Республіка, Хабаровський край, Брянська, Кировская, Курганська, Псковська й Саратовская області. Значну частку в їхній галузевій структурі раніше займав військово-промисловий комплекс. У результаті різкого падіння попиту на продукцію ВПК вони виявилися піддані найбільш глибокої депресії. Високий спад виробництва сполучається тут з високим рівнем безробіття й низьким попитом на робочу чинність.