4) обґрунтування нормативів трансфертів регіонам на виплату допомога з малозабезпеченості;
5) установлення допомога з безробіття на рівні регіонального прожиткового мінімуму.
В останні роки соціальна роль держави виявилася сильно ослабленою: з поля зору й контролю випали найважливіші соціальні процеси. У результаті системна криза сильніше всього вдарив по соціальній сфері. Тут виникли найгостріші ситуації, що загрожують національної безпеки країни: поляризація й деградація соціальної структури, збідніння населення, падіння й без того неприпустимо низької ціни праці, небезпека масового безробіття, глибокий криза якості й способи життя, перетворення російського суспільства в суспільство протистояння.
3. Довгостроковою метою соціальної політики держави повинне стати забезпечення рівня і якості життя громадян за критеріями постіндустріального суспільства.
Реалізація соціальної політики в цьому напрямку повинна ґрунтуватися на ряді основних принципів:
1) стимулюванні державою росту капіталовкладень у соціальну сферу, налагодженні контролю за станом науково-технічного й освітнього потенціалів;
2) формуванні державою реального єдиного соціального простору для реалізації основних соціальних гарантій у галузі освіти й охорони здоров’я на всій території країни;
3) сполученні соціального захисту населення з ростом економічної ефективності виробництва на базі концепції соціального партнерства;
4) сполученні двох методів рішення соціальних завдань: адаптаційного — для працездатних і працюючих, здатних заробити на себе й родину, і захисного — для непрацездатних і соціально слабких, не спроможних забезпечити своє існування без допомоги держави.
К числу адаптаційних методів варто віднести активну політику сприяння зайнятості в масштабах, достатніх для відтворення населення, соціальне партнерство між працею й капіталом у регулюванні заробітної плати й розподілі доходів, оптимізацію оподатковування й системи соціального страхування.
4. Пріоритетним напрямком у політику доходів повинне стати підвищення ціни праці й реальної заробітної плати, збільшення її питомої ваги в доходах населення. Ціна праці занижена в Росії не тільки в порівнянні з рівнем оплати праці в країнах з розвитий ринковою економікою, але й у порівнянні з фактичною продуктивністю праці.