На першому етапі пенсійної реформи необхідно врахувати пропорції, що зложилися в розподілі ВВП, співвідношення середнього рівня трудових пенсій із середньою заробітною платою, посилення процесу старіння.
Тому з метою зниження економічного навантаження на працездатне населення необхідно більш чітко визначити коло осіб, що бідують у державних гарантіях по пенсійному забезпеченню.
Одна з тенденцій - зниження частки зайнятих в економіці в цілому й у тому числі по найманню, що вимагає зміни форм пенсійного забезпечення й більше тісного вв’язування рівня пенсій різних категорій пенсіонерів з їхнім внеском у фінансування пенсійної системи або минулим трудовим внеском.
Оскільки в рамках пенсійного законодавства одночасно неможливо забезпечити підвищення мінімального рівня пенсій і соціально справедливу їхню диференціацію залежно від минулого трудового внеску, те необхідний перехід до нового порядку вирахування розмірів пенсій.
До цілям пенсійної реформи ставляться:
• фінансова стабілізація пенсійної системи й створення передумов для стійкого розвитку пенсійного забезпечення на основі державного пенсійного страхування й бюджетного фінансування;
• раціоналізація й оптимізація умов надання й розмірів пенсій;
• удосконалювання системи керування пенсійним забезпеченням.
Реформування пенсійної системи передбачає збереження й зміцнення державної пенсійної системи з урахуванням необхідності розвитку нових форм пенсійного забезпечення.
Концепція реформування заснована на розвитку трехуровневой пенсійної системи, що включає:
1) трудові й соціальні пенсії, виплачувані з бюджету тим пенсіонерам, які не сформували достатні пенсійні заощадження;
2) обов’язкову систему пенсійного страхування, побудовану по накопичувальному принципі - обов’язкові пенсійні внески працюючого населення накопичуються на особистих пенсійних рахунках у недержавних пенсійних фондах;
3) добровільні пенсійні заощадження населення в недержавних пенсійних фондах.