Оцінюючи наслідку проведеної фінансової політики в 90-х роках, можна говорити про катализации негативних тенденцій у соціально-економічному житті російського суспільства, що стали передумовою фінансово-банківської кризи. У той же час банківська криза розвивалася автономно від кризи фінансової системи держави.
Напередодні дефолта Росія одержала від МВФ черговий транш кредиту по програмі збільшеного розширеного фінансування. Однак ці кошти були використані не по призначенню, хоча призначалися на меті бюджетного фінансування, і були віднесені на державний внутрішній борг, що не могло залишитися непоміченим з боку МВФ. У розпорядженні Центрального банку РФ виявилися 3,7 млрд. дол. США, які потім були спрямовані через ММВБ і позабіржовий валютні ринки на рахунки комерційних банків за рубежем. На якийсь час це послабило тиск на рубль. У серпні 1998 р. на валютні інтервенції було витрачено близько 6 млрд. дол. США, тобто 1/3 всіх міжнародних валютних резервів Росії. Це свідчило про неминучу девальвацію рубля.
Таким чином, внутрішній дефолт був визначений економічною ситуацією. Існує небезпека суверенного дефолта, тому що обслуговування й погашення зовнішнього державного боргу порівнянно по масштабах з доходами федерального бюджету 1999 р. На погашення основної суми зовнішнього боргу по кредитах МВФ, МБРР, ЕБРР в 1999 р. необхідно 4,935 млрд. дол. США, а на його обслуговування відповідно до оригінального графіка платежів - 9,2 млрд. дол. США. Однак через обмеженість ресурсів у федеральному бюджеті на 1999 р. передбачені асигнування на платежі по обслуговуванню зовнішнього боргу тільки в розмірі 4,638 млрд. дол. США. Ця сума не включає основну частину виплат відсотків по боргу колишнього СРСР. Проблема виконання Росією зовнішніх зобов’язань залишається відкритої до результату переговорів про реструктуризацію платежів з Паризьким і Лондонським клубами кредиторів.
Загострення кризи привело до нового перерозподілу фінансових ресурсів і накопиченого національного багатства на користь вузької групи осіб зі сфери фінансово-банківського сектора, що брали участь у спекулятивній грі на валютному ринку й перекладі валютних активів на рахунки афілійованих осіб за рубіж.