Політика економічного росту, як правило, включає такий елемент державного регулювання, як девальвацію національної валюти, що знижує ціну продукції, а отже, і витрати на виробництво й реалізацію, підвищує її конкурентноздатність на світовому ринку. У той же час вона стримує внутрішнє споживання через падіння заробітної плати. Девальвація приводить до подорожчання імпорту й здешевленню експорту, зростанню розмірів зовнішнього боргу й збільшенню витрат на виплату відсотків по ньому. Стимулювання експорту має велике значення для погашення зовнішніх зобов’язань Російської держави. Для нормального стану платіжного балансу ріст експорту повинен випереджати ріст імпорту й покривати зрослі витрати по обслуговуванню зовнішнього боргу. Для внутрішнього стану економіки має значення скорочення витрат виробництва й обіги, собівартості за рівнем, що перевищує зниження цін. У цьому випадку перевага дістає прибуток. Зростання прибутку дозволяє забезпечити ріст інвестицій одночасно з розширенням виробництва. Девальвація може супроводжуватися рестриктивными мірами в тому випадку, коли значний капітал накопичений у приватному секторі економіки, що не торкнеться скорочення державних витрат.
Результатом вільного ціноутворення, як затверджують прихильники монетаристской школи, є зрівноважування попиту та пропозиції, досягнення стабільності. Кейнсианская школа вважає, що ціни малорухомі й не можуть швидко реагувати на стан попиту та пропозиції. Тому зміна цін не служить орієнтиром у ринковій кон’юнктурі. Більше рухливі в цьому змісті обсяги продажів і величина запасів товарно-матеріальних цінностей. Однак якщо ціни залишаються стабільними, то при зниженні попиту виробництво також повинне скорочуватися. При цьому значні запаси приводять до іммобілізації оборотних коштів.
Між рівнем цін і грошовою масою існує тісна залежність. Так уважають монетаристи. Тому якщо бюджетний дефіцит покривається за рахунок емісії, те це стимулює інфляцію й ріст цін. Для усунення цього негативного явища Центральний банк повинен строго контролювати приріст грошової маси. Однак при недоліку грошей в обігу використаються квазігроші й інші грошові інструменти, які приводять до перерозподілу доходів на користь їхніх емітентів, а підприємства не можуть захистити свої інтереси при неплатоспроможності споживачів продукції.