У середині 1993 р. почав розвиватися ринок державних боргових зобов’язань, використовуваних для неемісійного покриття дефіциту бюджету. За півроку обсяг розташовуваних на аукціоні державних короткострокових облігацій зріс із 1 до 130 млрд. руб. На вторинних торгах на Московській міжбанківській валютній біржі за торговельну сесію здійснювалося операцій з державними короткостроковими бескупонными облігаціями (ГКО) на суму до 40 млрд. руб. Вартісної обсяг заявок на аукціоні, як правило, перевищував обсяг випуску ГКО, що стимулювало ріст цін на вторинних торгах.
Невирішеної залишалася проблема неплатежів. Щомісячний приріст простроченої кредиторської заборгованості зберігався на рівні 14%, дебіторської - 12% до ВВП. Істотним показником є зростання частки кінцевого національного споживання з 50% в 1992 р. до 60% в 1993 р. і зниження частки валового нагромадження відповідно з 35 до 27%.
З 1993 р. міняється структура капітальних вкладень по джерелах фінансування. Так, частка централізованих джерел, у тому числі федерального й місцевого бюджетів, склала 33%, а власних коштів підприємств - 59%.
За 1993 р. зросла заборгованість бюджету перед підприємствами.
3. Погашення державного боргу в 1994 р. здійснювалося за рахунок видачі підприємствам боргових зобов’язань, надання тимчасового податкового звільнення й фінансування за рахунок федерального бюджету. Одночасно із цим авансове розміщення замовлень для державних потреб в 1994 р. привело до утворення нової заборгованості держави перед підприємствами й організаціями.
Проведена в 1994 р. фінансова політика була націлена в основному на подолання негативних наслідків лібералізації економіки.
4. Фінансова й грошово-кредитна політика в 1995 р. була спрямована на досягнення макроекономічної стабілізації.
З погляду утворення доходів відбулося зниження у ВВП частки оплати праці найманих робітників при збільшенні частки валового прибутку. Частка валового прибутку у ВВП в 1995 р. склала 59,7%, частка оплати праці - 30%.